звитку українського парламентаризму як важливого віддзеркалення і водночас підтримки свободи суспільства пов'язуються з парламентським правом.
  Юридична теорія, державноправова практика, а також правосвідомість суспільства сьогодні, здається, одностайно сприймають ідею щодо існування в Україні нової наукової і правової матерії. Але різні аспекти даної проблеми продовжують дискутуватись, відбувається пошук рішень, пов'язаних з місцем парламентського права в загальній системі українського права, співвідношенням конституційного (державного) і парламентського права. Найбільш можливим уявляється бачення парламентського права в якості підгалузі конституційного (державного) права.
  Становлення і динамізація парламентського права, посилення його позитивного впливу на формування і еволюцію парламентських інститутів, підвищення ефективности їх діяльності на сучасному етапі і в прогностичному плані висувають нагальну потребу кодифікації парламентського законодавства. При цьому визначення парламентського права підгалуззю конституційного (державного) права аж ніяк не міняє висновок щодо потреби кодифікації парламентського законодавства. Адже правові системи зарубіжних держав мають кодекси у більш вузькіх сферах17.
  Здійснення кодифікації парламентського права диктує гостру необхідність, поперше, розробки концепції даної кодифікації. Подруге, радикального реформування діючих актів, що регламентують суспільні відносини у сфері парламентського права з метою приведення їх у відповідність з Основним Законом. Потретє, підготовки нових правових форм, спрямованих на регулювання організації та функціонування парламентських інститутів.
  При цьому слід наголосити, що реалізація Конституції з точки зору побудови законодавчого забезпечення діяльності Верховної
  42
  
  Ради обумовлює проведення широкого фронту робіт по створенню нових

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-53 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>