нтові Франції права передавати законопроекти на референдум (ст. 11 Конституції 1958 р.) обумовило маніпулювання референдним способом прийняття законів на шкоду парламентським формам.13 Всі референдуми, що ініціювались де Голлем, а потім Ж. Помпиду, проводились з грубим порушенням основного закону, мали антипарламентський характер і служили інструментом проведення президентських рішень "через голову" загальнонаціонального представницького органу, не рахуючись з його думкою.
  Звуження привілеїв Верховної Ради України пов'язується також з конституційним рішенням проблеми тлумачення Конституції та законів. Коли попередній головний акт відносив тлумачення Конституції та законів до виключного відання Верховної Ради (п. 18 ст. 97), то новий основний Закон позбавляє вищий орган народного представництва цього права. Він фіксує запис про те, що офіційне тлумачення Конституції України і законів України здійснює Конституційний суд республіки (ст. 147). У теоретичному плані автентичне тлумачення Конституції та законів іманентно притаманне органові, який приймає названі правові форми. Позбавлення парламенту відповідного повноваження розчленовує, розмиває здійснення законодавчої діяльності. Адже акти тлумачення — суть акти, які стосуються змісту тих правових форм або їхніх положень, які є об'єктом тлумачення.
  Засобом перешкодження успішній реалізації законодавчої функції Верховної Ради виступає високий кворум, встановлений для подолання президентського вето на прийняті Верховною Радою
  38
  
  закони. На відміну від попереднього конституційного рішення, згідно з яким вето глави держави долалося більшістю голосів (ст. 104), діючий головний акт встановлює, що в разі повернення Президентом для повторного розгляду парламентом прийнятого ним закону, президентське вето долається, коли Закон буде знову прийнято Верховною Радою не

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-53 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>