надане тільки Президентові.
  Крім конституційного референдуму, Основний Закон закріплює главу держави також суб'єктом, що проголошує всеукраїнський референдум, ініціатором якого виступає народ (п. 6 ст. 106). У цьому разі необхідно згідно зі ст. 72 Основного Закону, щоб проголошення референдуму вимагало не менш трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи про призначення референдуму зібрані не менше, ніж у двох третинах областей республіки і не менше ста тисяч підписів у кожній області.
  Конституційно об'єкт референдуму за народною ініціативою не окреслений. Проте його широкі масштаби не викликають сумнівів: адже заборону Основний Закон фіксує тільки щодо законопроектів з питань податків, бюджету та амністії (ст. 74).
  Сконструйована новим Основним Законом модель інституту референдуму у порівнянні з тією, яка значилася у попередній
  37
  
  Конституції, обмежила парламентські прерогативи. Вона реально зазіхає на законодавчу функцію Верховної Ради. Закон України про всеукраїнський та місцевий референдуми прямо вказує, що предметом всеукраїнського референдуму може бути прийняття, зміна чи відміна законів України (ст. 3). Піднесення Президента до рангу суб'єкту призначення всеукраїнського референдуму з народної ініціативи і позбавлення цього права парламенту може бути використане виконавчою владою для прийняття законів в обхід Верховної Ради і навіть всупереч їй, що суперечить теорії народного суверенітету та розподілу влад. Таким чином, конституювання Президента суб'єктом призначення народного волевиявлення приховує пряму небезпеку успішній реалізації Верховною Радою законодавчої функції, розмиває законодавчу гілку влади, знижує її роль у державному механізмі та підвищує Президента над парламентом.
  Підкреслимо, що такі висновки обґрунтовує світовий досвід. Надання Президентові

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-53 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>