требує побудови конституційних перешкод даній тенденції. Під таким кутом зору закріплення головним актом кола питань, що вирішуються виключно органом народного представництва в законах, може служити могутньою гарантією, яка забороняє видання другою гілкою нормативних актів у визначеній сфері. Але включення в конституцію розглядуваного переліку має бути таким, щоб воно не обмежувало парламентське поле законодавчої діяльності, як це допускається в новій Конституції України. Необхідно закрити інструменти президентського і урядового володарювання шляхом недопущення заборони законодавчої діяльності Верховної Ради за межами, визначеними у ст. 92 Конституції.
  Щоб запобігти цьому, Конституція України має мати конкретний і чіткий запис, який би наділяв загальнодержавний представницький орган народу правом вирішувати шляхом прийняття законів також інші питання, крім визначених переліком. Саме такий варіант передбачав проект Конституції України, розроблений в Інституті держави і права НАН України і надісланий Верховній Раді. Але втілення в новому Основному Законі він, на жаль, не одержав. Звідси — пропозиція про відповідне доповнення ст. 92 Конституції України. Відкриття переліку питань, що є предметом законодавчого регулювання — необхідна умова повнокровної реалізації Верховною Радою законодавчої функції.
  Жорстке дотримання на практиці конституційної вимоги, згідно з якою укази і розпорядження Президента видаються на основі і на виконання Конституції і законів, на мій погляд, не потребує спеціального визначення законодавчої сфери парламенту. Воно, наприклад, відсутнє в Конституції США. Вона перераховує права Конгресу у розд. 8 ст. 1 і в заключній частині даного розділу фіксує право Конгресу "видавати всі закони, які будуть необхідні для здійснення як вищеуказаних прав, так і всіх інших прав, котрими дана Конституція

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-53 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>