змінивши його реакційним. Згідно зі ст. 54 парламент приймає закони на роздільних засіданнях палат шляхом послідовного розгляду спочатку в Межилісі, а потім — Сенаті. Але, крім даного установлення, Конституція має іншу норму, яка перераховує сфери, де "парламент вправі приймати Закони" (всього 11 пунктів). "Всі інші відношення,— проголошує п. З ст. 61,— регулюютьсся підзаконними актами".
  Як це не дивно, подібний інструмент обмеження Верховної Ради втілює нова Конституція України.
  Фіксуючи загальне положення, за яким прийняття законів — повноваження Верховної Ради (п. 2 ст. 85), нова Конституція закріплює поряд з цим закритий перелік питань, що визначаються і встановлюються законами — всього 31 пункт (ст. 92). Складається ситуація, коли, поза цим установленням, за наявності в Конституції тільки вичерпного переліку питань, вирішуваних шляхом прийняття законів, сфера законодавчої діяльності парламенту окреслюється лише конкретним колом питань, тобто обмежується. Тим самим закритий перелік виступає інструментом, що служить реакційним цілям. Він використовується виконавчою владою як механізм зниження ролі загальнодержавного представницького органу народу та підвищення за його рахунок інститутів виконавчої влади, оскільки останнім конституційно відкриваються широкі горизонти для здійснення власної нормотворчості. Таким чином, вичерпне коло питань, з яких приймаються закони, дає змогу структурам виконавчої гілки проводити свою політику шляхом видання власних актів у сферах, не включених в конституційний перелік, тобто здійснювати первинне регулювання суспільних відносин, що є функцією парламенту.
  35
  
  Досліджувана проблема за відповідних умов може мати також і позитивний аспект. Постійний наполегливий наступ у всьому світі на парламентські інститути, що його чинять президентські та урядові структури, потребує

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-53 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>