.
  Відзначене не заперечує ідею розподілу влади, оскільки розподіл влад довів свою міцність, надійність та раціональність, особливо в США. Поглиблення наукових уявлень обумовлене всебічним осмисленням того, що принцип розподілу влади може бути оптимально корисним лише за умови його сприйняття не частково, а тільки в цілому, завершеному вигляді. Поряд з цим необхідне глибоке усвідомлення неприйнятності автоматичного запозичення іноземного досвіду і всебічне урахування історичних, національних, економічних та інших особливостей розвитку України.
  Закріплений Конституцією відповідний еталон системи державної влади має формуватися за всіма правилами і вимогами, притаманними усталеним положенням доктрини розподілу влад. Інші підходи призводять до неузгодженості, суперечностей, конфліктів між владними інститутами, що неминуче породжує ослаблення усіх гілок влади, спонукає безвладдя, дестабілізацію суспільства.
  Побудова моделі єдиної державної влади за принципом її розподілу на законодавчу, виконавчу та судову гілки становить нове явище в конституційній правотворчості України, практиці її державотворення та вітчизняній юридичній науці.
  Наукове дослідження цієї багатоаспектної проблеми — одне з найважливіших і актуальніших завдань українського державознавства. Насамперед необхідна розробка питань, що окреслюють державноправовий статус законодавчої влади, її місце в системі державної влади, взаємовідносини з виконавчою та судовою гілками влади.
  Розв'язання цього завдання органічно пов'язане з історикотеоретичним дослідженням еволюції конституційноправового статусу Верховної Ради УРСР, її трансформації в єдиний законодавчий орган України залежно від теоретикоконституційних доктрин організації державної влади. А щоб здійснити такі наукові розробки, необхідно зрозуміти і глибоко осмислити коріння величезних труднощів

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-53 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>