їни та інші.
  Законодавче регулювання здійснюється також у соціальноекономічній, бюджетнофінансовій, екологічній та інших сферах. Але кількість законів не адекватна їх якості. Величезна проблема — нестабільність законодавства, колізії, правовий, включаючи конституційний, нігілізм".
  Було б помилковим представляти новий Основний Закон України як еталон, що створює всебічні, міцні та чіткі конституційні гарантії безперервної еволюції Верховної Ради як єдиного законодавчого органу, що забезпечує повне, раціональне і ефективне законодавче регулювання суспільних відносин.
  33
  
  Головний акт містить положення, властиві авторитарним конституціям, які є конституційними бар'єрами динамізації законодавчої гілки влади України.
  Під таким кутом зору належить зробити аналіз теоретикоконституційної проблеми, суть якої у визначенні законодавчих актів вищої юридичної сили. Йдеться таким чином про поле законодавчого регулювання Верховної Ради. Яке воно? Чи варто встановлювати його межі? Для сучасного українського конституціоналізму дана проблема — відносно нова, оскільки попередній Основний Закон не визначав простір законодавчої діяльності Верховної Ради.
  Відсутність конституційно окреслених кордонів давала можливість Верховній Раді приймати закони з будьякого питання суспільного і державного життя. Це загальне положення потребує уточнення. Необмеженість сфер законодавчого регулювання суспільних відносин першою гілкою влади розуміється в контексті системного сприйняття. Воно диктує необхідність врахування принципу верховенства закону в ієрархії нормативних актів.
  Визначення діючою Конституцією переліку питань, що є предметом законодавчого регулювання, мало місце в Конституційному договорі. Оскільки останній акт антипарламентського спрямування, який поставив Верховну Раду під Президентом, дана констатація дуже важлива для

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-53 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>