ії та законів України" (ст. 106).
  32
  
  Дане положення має величезне значення, оскільки воно загальновизнане світовим конституціоналізмом10. Саме тому попередня Конституція у ст. 1146 чітко закріплювала вищенаведену формулу. Але Конституційний договір, з метою піднесення Президента над Верховною Радою, відмовився від норми, що закріплює підзаконність президентських указів. Він не пов'язував президентську нормотворчість необхідністю її здійснення тільки на основі і на виконання Конституції і законів України (ст. 25). Це відкривало для указів Президента фактично необмежене коло питань як об'єкту регулювання даними актами. Виникла ситуація, коли укази Президента видавались на тих самих підставах, що й парламентські акти. Іншими словами Президент здійснював не підзаконну, а первинну нормотворчість. Принципу верховенства закону було завдано великої шкоди, колізія парламентських і президентських актів набрала руйнівної сили. Відродження правила, що зобов'язує Президента видавати укази і розпорядження на основі та на виконання Конституції і законів України — суттєва конституційна гарантія подолання негативних явищ у сфері правового регулювання суспільних відносин та правозастосування.
  Починаючи з 1990 р. Верховна Рада України прийняла понад 800 законів, що охоплюють різні сфери життєдіяльності людини, суспільства і держави. Виокремлюючи державноправове будівництво республіки, відзначимо, що за цей період прийняті: Конституція України, Декларація про державний суверенітет України, Акт проголошення незалежності України, а також низка законів — про всеукраїнський та місцеві референдуми, про правонаступництво України, про громадянство України, про відповідальність за діяльність, спрямовану на порушення територіальної цілісності України, про державний кордон України, про дію міжнародних договорів на території України

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-53 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>