верховенства народу над всіма державними і недержавними суб'єктами, відповідає принципам народовладдя і є формою його реалізації. Важливо підкреслити, що народна законодавча ініціатива — не теоретична абстракція. Вона відома основним законам ряду держав: Федеральний конституційний Закон Австрії (ст. 41.1); конституції Іспанії (ст. 87), Італії (ст. 71), Литви (ст. 68). Відповідні пропозиції в різних формах вносились щодо Конституції України, народ називався суб'єктом права законодавчої ініціативи у Верховній Раді деякими проектами Конституції, серед них проект, розроблений в Інституті держави і права НАН України. Ігнорування права народу на законодавчу ініціативу викликає заперечення.
  Розглянемо наступні стадії законодавчого процесу: обговорення законопроекту; прийняття закону; підписання його Президентом України та офіційне оприлюднення.
  Прийнятий Верховною Радою згідно зі ст. 91 більшістю від її конституційного складу закон підписує Голова Верховної Ради і направляє Президенту. Президент протягом п'ятнадцяти днів після отримання закону підписує його, беручи до виконання та офіційно оприлюднює. Конституція наділяє Президента правом відкладального вето. Він має право повернути закон зі своїми вмотивованими і сформульованими пропозиціями до Верховної Ради для повторного розгляду. Якщо під час повторного розгляду закон знову буде прийнятий Верховною Радою не менш як двома третинами від її конституційного складу, Президент зобов'язаний його підписати та офіційно оприлюднити протягом десяти днів. Закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачене самим законом, але не раніше дня його опублікування (ст. 94).
  До позитивних рішень нової Конституції відноситься норма, що закріплює видання президентських указів та розпоряджень "на основі і на виконання Конституції

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-53 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>