, наприклад, свідчить ст. 87, яка передбачає право Верховної Ради розглядати питання про відповідальність Кабінету Міністрів України та прийняття резолюції недовіри названому органу. А ст. 122 встановлює, що Верховна Рада може висловити недовіру Генеральному прокуророві України, що означає його відставку з посади. Основний Закон має також інші компетенційні норми.
  Як з точки зору важливості, так і об'ємності стрижнем компетенції Верховної Ради є повноваження, які пов'язуються з реалізацією законодавчої функції. До них належить: внесення змін до Конституції в межах і порядку, передбачених розділом XIII Основного Закону; прийняття законів (п. 1.3 ст. 85).
  Законодавчий процес у Верховній Раді являє собою юридично визначену сукупність стадій по створенню законів, в межах яких у певній послідовності здійснюються відповідні дії Верховною Радою, суб'єктами права законодавчої ініціативи, громадянами, що беруть
  ЗО
  
  участь в обговоренні законопроектів, Президентом, а у випадках, вказаних законом,— також Конституційним Судом у порядку, встановленому Конституцією, законом про регламент Верховної Ради та іншими законами, виданими на основі Конституції.
  Важливою стадією законодавчого процесу є законодавча ініціатива, під якою розуміється внесення у парламент проектів законів відповідними суб'єктами права.
  Новий Основний Закон, як і попередній, відводить спеціальну статтю, присвячену суб'єктам права законодавчої ініціативи у Верховній Раді (ст. 93). Коло названих суб'єктів включає Президента, народних депутатів, Кабінет Міністрів та Національний банк. При цьому ст. 93 містить правило, за яким законопроекти, визначені Президентом як невідкладні, розглядаються Верховною Радою позачергово. Щодо переліку суб'єктів права законодавчої ініціативи, то він не видається безперечним. В ранг суб'єкту законодавчої ініціативи не

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-53 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>