дставництво інтересів народу в цілому, а в другій — представництво інтересів суб'єктів федерації. Двопалатніть унітарних держав ставить за мету обмеження впливу одної палати на політичне життя з допомогою механізмів контролю за рішеннями, які вона приймає.
  Процес підготовки і прийняття Конституції України позначився наявністю різних позицій щодо прийнятності для нашої республіки двопалатного парламенту.
  Вичленовуючи структурний аспект конституційних засад побудови Верховної Ради України, слід позитивно оцінити ту обставину, що на завершальній стадії конституційного процесу, на час парламентського доопрацювання, розгляду і прийняття проекту Основного Закону було відкинуто бікамералізм, сконструйований президентським варіантом проекту Конституції. Гостра боротьба з приводу структури українського парламенту завершилась побудовою однопа
  23
  
  латної Верховної Ради. З позицій становлення і розвитку парламентаризму в умовах України однопалатний орган народного представництва є більш бажаним. У сучасних українських реаліях двопалатна структура цього інституту могла б виступати потужним знаряддям руйнування парламенту як цілісного законодавчого органу.
  Опонуючи прихильникам бікамералізму, важливо проаналізувати світовий досвід конституційної правотворчості. Він свідчить, що еволюція структури парламентів виявила тенденцію до відмови від верхніх палат. У Новій Зеландії ліквідовано Законодавчу Раду Парламенту (1950 p.); Конституція Данії інституювала однопалатний фолькетинг (1953 р.); в 1971 p. скасовано верхню палату шведського парламенту; Конституція Португалії 1976 р. передбачила однопалатні Збори Республіки; аналогічне явище характерне для грецьких конституцій 1952 р. та 1975 р.
  А що ж країни посткомуністичного світу? Як правило, тут збудовані однопалатні загальнодержавні органи народного представництва. Але

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-53 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>