який вирішує її абсолютно чітко, строго. Декларація не тільки ясно визначає суб'єкта, який представляє весь народ, а поряд з цим проголошує заборону іншим суб'єктам виступати від імені народу. "Від імені всього народу може виступати виключно Верховна Рада. Ні одна політична партія, громадська організація, інше угрупування або окрема особа не можуть виступати від імені всього народу України" — проголошує гл. II.
  Лінія Декларації одержала певне втілення в новій Конституції України. її преамбула фіксує: "Верховна Рада України від імені українського народу — громадян України всіх національностей... приймає цю Конституцію — Основний Закон України". (Аналіз відповідних визначень виходить за межі даної праці).
  Сумарне врахування висунутих аргументів, вважаю, заперечує трактовку Президента України представницьким органом народу, рівним Верховній Раді. Принципово зазначимо, що розроблена теоретична концепція екстраполювалась на конституційну модель і конституційне визначення Президента України. Стаття 102 ясно, чітко і строго визначає Президента в досліджуваному контексті представником держави. Вона закріплює: "Президент України є главою держави і виступає від її імені".
  Похідність Верховної Ради України від народу в поєднанні з домінантним соціальним призначенням, її функцією та представницьким характером обумовлюють важливість і об'ємність компетенції парламенту, що в сукупності визначає провідне місце Верховної Ради в державному механізмі.
  
  Дане положення має багатоаспектне вираження. Одне з них пов'язується з місцем парламенту в структурі Конституції.
  Конституції розвинутих країн світу характеризуються тим, що загальнонаціональні представницькі органи народу "відкривають" розділи, глави або інші подібні структурні частини, що закріплюють систему державних органів тієї чи іншої країни. Характерно, що примат

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-53 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>