представницького органу, рівного Верховній Раді, що обґрунтовується тотожністю легитимації обох органів, їх похідністю від народу, необхідно підкреслити: в контексті світової конституційної регламентації народна легитимація президентури не абсолютизується. На жаль, дана обставина прихильниками піднесення глави держави вільно чи навмисне обминається, або замовчується. Але в ряді країн похідність президента від народу співіснує з конституційною побудовою скромної моделі даного органу, що в літературі іменується невдалим словосполученням — "слабкий президент".
  Відзначене притаманне деяким парламентським республікам Європи (Австрія, Ірландія, Ісландія). Обмежимось посиланням на Федеральний конституційний Закон Австрійської Республіки від 10 листопада 1920 р. (з наступними змінами). Характеризуючи конституційноправовий статус Федерального президента, котрий
  19
  
  обирається загальними виборами безпосередньо населенням, важливо загострити увагу на тому, що (як у всіх парламентських республіках) президент Австрії не має більшменш суттєвих повноважень. В структурі Федерального конституційного закону президент посідає місце в розділі "Виконавча влада Федерації". Згідно зі ст. 65.1 президент представляє Республіку в зовнішніх відносинах і зміст його компетенції окреслено переважно рамками, що характерні для глави держави у сфері представництва держави. Всі рішення австрійського президента, якщо інше не передбачено законодавством, дійсні лише при наявності підпису Федерального канцлера або відповідного міністра (ст. 67.1).
  Особливе значення для осмислення і вирішення проблеми, суть якої в тому, що Верховна Рада України — єдиний загальнодержавний представницький орган всього народу, має Декларація про державний суверенітет України. її виключна важливість обумовлена тим, що досліджувана проблема — об'єкт даного акту,

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-53 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>