кими органами народу.
  Візьмемо США — державу сильного президента, де, як і в Україні та інших країнах Співдружності, президент похідний не від парламенту, а від народу (наявні відмінності в способах обрання Президента України і президента США щодо розглядуваного аспекту проблеми принципового значення не мають).
  18
  
  Цілеспрямована, конструктивна і результативна боротьба американського конгресу з президентами в кінці 60 — на початку 70х років за відродження першого місця законодавчої гілки в державному механізмі, яке кілька десятиліть безперервно утримувалось президентами, обґрунтовувалась саме тим, що конгрес — загальнонаціональний представницький орган всього американського народу. При цьому американські вчені відкидають поширені твердження, які здебільшого виходять зі структур виконавчої влади про те, що парламент неоперативне, неповоротне, непорушливе, негнучке утворення, не спроможне швидко і динамічно вирішувати питання і приймати рішення. Як пише сучасний дослідник американської державності, конгрес має продовжувати відігравати важливу роль у внутрішній і зовнішній політиці не тому, що він краще пристосований приймати рішення, і не тому, що він завжди "мудріший", ніж президент. Одна з його найважливіших функцій — виступати як стримуюче начало щодо президента і виражати інтереси та турботи виборців, які в іншому разі могли б ігноруватися президентом. Творці Конституції визнали за краще пожертвувати певною дієвістю заради попередження зловживання владою.8 Одержавши перемогу понад 20 років тому, законодавці так міцно і стабільно тримають свій примат в державному механізмі, що й досі жодному із семи останніх глав держави (зрозуміло, Р. Рейгану і Б. Клінтону) не вдалось навіть тимчасово повернути назад еру президентського володарювання.
  Доповнюючи мотивацію, яка відкидає трактовку Президента України як

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-53 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>