осин — народ обирає парламент. Його призначення — прийняття законів, котрі б виражали волю народу і саме тим представляли народ і втілювали його інтереси.
  Соціальне призначення органів виконавчої влади, включаючи Президента,— інше. Президент обирається народом для реалізації законів, що приймаються народом і його представницьким органом — парламентом. Звідси — серцевина президентського статусу: він — представник держави.
  Саме при обговоренні одного з перших проектів Конституції на Міжнародному симпозіумі народний депутат В. М. Носов виклав свою думку абсолютно чітко і визначено: парламент — представник народу, а Президент — представник держави6.
  Суттєвим мотивом, який заперечує правомірність сприйняття Президента представницьким органом народу, є те, що воно веде до представницького дуалізму з усіма шкідливими наслідками, що випливають з цього. Аналізуючи з таких позицій один із проектів Конституції України на Всесвітньому форумі ще в 1992 p., народний депутат С. П. Головатий сформулював наступну пропозицію: з метою недопущення представницького дуалізму необхідно закріпити в Основному Законі, що вищим представницьким органом народу є парламент, а представником держави і її главою — Президент7.
  Вагомим аргументом, що заперечує статус Президента як представницького органу народу, рівного Верховній Раді, слугує те, що народна воля виражається в законах, а закони приймаються тільки народом, або парламентом. Такі акти, що виходять від народу, або парламенту — обов'язкові для всіх державних органів, включаючи Президента. І добре, що дане положення одержало конституційне закріплення в новому Основному Законі України: "Органи законо
  17
  
  давчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України" (ст. 6).
  На користь представницького

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-53 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>