Молдова (ст. 60.1).
  Зазначимо, що конституювання парламентів представницькими органами відбулося в названих та інших країнах уже після відмови від доктрини повновладдя парламенту і сприйняття принципу розподілу влад та інституціонування президентури.
  В той же час в українській юридичній літературі з'явилися окремі судження про те, що органами народного представництва в Україні рівною мірою є Верховна Рада і Президент. Така позиція пояснюється тим, що і парламент і Президент обираються безпосередньо всенародним голосуванням.
  Зрозуміло, спосіб легитимації того чи іншого органу — важливий елемент його конституційноправового статусу. Він впливає на визначення місця і ролі конкретного інституту в механізмі держави, зміст його конституційноправового статусу в цілому. Дану обставину необхідно враховувати саме тому, що Президент України одержує владу не шляхом обрання його Верховною Радою, а безпосередньо від народу (корпусу виборців), він є однією із ключових фігур у структурі державної влади.
  Тотожність способу легитимації парламенту і глави держави — лише один, хоча і важливий, елемент їх правового статусу, що співпадає і вельми впливає на місце і роль названих інститутів в держав
  16
  
  ній організації. Але даного фактору недостатньо для визнання рівності парламенту і Президента для того, щоб кожний орган, легитимований народом, автоматично одержував характеристику представницького органу народу. Позиція автора даної праці полягає в тому, що трактування президента представницьким органом народу, рівним парламенту, безпідставне.
  Найважливішим критерієм, що дає підстави для визначення державного органу представницьким органом народу, слугує його соціальне призначення, функція в системі функцій єдиної державної влади. Саме з метою реалізації головної функції єдиної державної влади — законодавчого регулювання

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-53 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>