втілення. Під таким кутом зору — перевага на боці тих головних актів, які у нормативному визначенні парламентів відображають їх представницький характер. Візьмемо Конституцію Росії. "Федеральні Збори — парламент Російської Федерації — є представницьким і законодавчим органом Російської Федерації" — проголошує ст. 94. Наведене визначення в порівнянні з відповідним визначенням Конституції України відображує обидві, іманентно притаманні парламенту риси: він — представницький і законодавчий орган. Разом з тим наведена нормативна характеристика, що міститься в Основному Законі Росії, також не вільна від недоліків. В ній відсутній обов'язковий елемент, зміст якого в тому, що парламент — єдиний загальнодержавний представницький і законодавчий орган.
  15
  
  Щодо зазначеної прогалини конституційного визначення Верховної Ради України, то ця обставина посилює потребу певного її запонення розгортанням конструктивної та інтенсивної практичної діяльності Верховної Ради як єдиного загальнодержавного представницького і законодавчого органу. Неухильне проведення такої лінії сприятиме поглибленню, збагаченню та розвиткові представницької функції Верховної Ради.
  З точки зору прогнозу вдосконалення конституційного поняітя українського парламенту пов'язується з доповненням ст. 75 Основного Закону таким положенням: Верховна Рада — єдиний представницький і законодавчий орган України. Таке доповнення ст. 75 обґрунтовується тим, що положення — парламент є загальнодержавним представницьким органом всього народу належить до фундаментальних загальновизнаних положень світового конституціоналізму. Саме тому воно сприйняте новими головними актами ряду держав. Крім Конституції Росії, що уже відзначалося, зішлемося на однойменні акти Республіки Беларусь (ст. 79), Республіки Киргизстан (ст. 49.1). Республіки Узбекистан (ст. 76), Республіки

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-53 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>