еформована ст. 97 Конституції встановлювала: "Єдиним органом законодавчої влади України є Верховна Рада України".
  Реалізуючи принцип спадковості української конституційної правотворчості, новий Основний Закон нашої держави також дає нормативне визначення парламенту. "Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент — Верховна Рада України" — проголошує ст. 75. Наявність визначення загальнодержавного представницького органу народу має важливе значення, є центром конституційноправового статусу парламенту. Воно обумовлює всі інші складові даного статусу, акумулює уявлення щодо місця і ролі парламенту в державному механізмі.
  Важливо те, що конституційне визначення Верховної Ради містить такий істотний складник характеристики законодавчого органу як "єдиний". Включення до ст. 75 цього слова "єдиний" безпосередньо в конституційному визначенні парламенту виключає неясності, недомовки, двозначності, а тим більше припущення і навіть категоричні твердження деяких авторів про те, що у системі державних органів, крім парламенту, є інші суб'єкти законодавчої влади.
  У такому контексті варто відзначити, що відсутність, наприклад, у конституційному визначенні Федеральних Зборів Росії (ст. 94) вказівки на те, що вони — "єдиний" законодавчий орган Російської Федерації, викликало негативну реакцію. "Чи не означає це, що їх повноваження зможуть при бажанні відправлять і інші органи?"5 — запитує О. Румянцев. Запитання містить в собі і відповідь — стверджувальну.
  Порівняння підсилює значення характеристики українського парламенту як "єдиного" законодавчого органу. Слово "єдиний" містить в собі великий смисл: в Україні немає іншого державного органу, який би мав конституційне право здійснювати законодавчу функцію.
  Дане положення відноситься до серцевинних положень конституційноправового статусу Верховної Ради. Всебічне

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-53 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>