арксистськоленінської доктрини повновладдя Рад в доктрину розподілу влад, насичений суперечностями, помилками, відступами і прямими порушеннями положень і логіки розподілу влад.
  Пошук оптимального і раціонального вирішення складних, важливих і актуальних питань досліджуваної проблеми — одне із центральних завдань нової Конституції України.
  2. КОНСТИТУЦІЙНЕ ВИЗНАЧЕННЯ ВЕРХОВНОЇ РАДИ
  Новий Основний Закон України закріплює: "Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент — Верховна Рада України" (ст. 75).
  З наведеної норми видно, що нова Конституція зберегла попередню назву українського парламенту. Але тут ніякого автоматичного перенесення найменування із попереднього головного акту в діючий немає.
  Щодо назви загальнодержавного представницького органу всього народу висувались різні пропозиції. Обмежимось тим, що навіть останній проект Конституції України, схвалений (із зауваженнями і пропозиціями) Конституційною комісією України 11 березня 1996 р. (далі — березневий (1996 р.) проект Конституції), який був
  
  внесений на розгляд парламенту, не визначав загальнодержавний представницький орган народу Верховною Радою. Він іменувався — "Національні Збори України".
  В розглядуваному руслі зазначимо, що держави, які виникли на терені колишнього Союзу РСР, тотожні проблеми в своїх нових основних законах вирішували порізному. Поряд із конституюванням парламенту Верховною Радою (Беларусь), діюча конституційна регламентація закріплює інші назви парламентів: Олій Мажліс (Узбекистан); Жогорку Кенеш (Киргизстан); Меджліс (Туркменістан); Сейм (Литва). Наявна різноманітність зовсім не випадкова. Колишні союзні республіки після набуття незалежності вирішували питання про назву своїх парламентів з урахуванням своєї історії, особливостей, традицій.
  Саме наведені фактори були враховані при визначенні в Основному

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-53 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>