труктури Конституції. Інституціоналізація Конституційного Суду не викликала необхідних змін структури Основного Закону. Новий орган було вписано у главу "Верховна Рада Української РСР" (ст. 112), що формально давала підстави сприймати його не як третю владу, а складовою частиною парламенту.
  Повніший перегляд конституційного статусу Верховної Ради відбувся лише у лютому 1992 р. 24 серпня 1991 р. Верховна Рада схвалила Акт проголошення незалежності України, який було під
  10
  
  тверджено першим Всеукраїнським референдумом 1 грудня 1991 р. Того ж дня шляхом всенародних виборів було обрано першого Президента України. Через два з половиною місяця, 14 лютого 1992 р., Основний Закон України суттєво реформувався, зокрема були новелізовані деякі положення, що характеризують місце і роль Верховної Ради в системі державної влади4. Відповідно до зміненої редакції частини першої ст. 97 Верховна Рада стала єдиним органом законодавчої влади України. Відмовившись від попереднього визначення Верховної Ради як найвищого органу державної влади, Конституція одночасно внесла деякі коригування в формулу про правомочність цього органу розглядати і вирішувати будьяке питання, що відноситься до відання республіки. У відповідності з новелізованою редакцією частини другої ст. 97 Верховна Рада правомочна розглядати і вирішувати будьяке питання, яке не відноситься до компетенції органів державної, виконавчої чи судової влади, а також не є виключним предметом всеукраїнського референдуму. З точки зору розподілу влад даний реформований варіант частини 2ї ст. 97ї у зіставленні з первісним, безперечно, становив певні зрушення. Проте, оцінюючи в принципі аналізоване положення з позицій еталону конституційного вирішення, воно було половинчатим, негативним.
  Конституційний статус Верховної Ради був підкріплений позбавленням президії Верховної

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-53 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>