ки, забезпечуючи її зріст.
  Таким чином, підприємець-інноватор визнається однією з центральних фігур господарської діяльності. Інновація, за Шумпетером, це не тільки виготовлення нового продукту та впровадження нових технологій, а й освоєння нових ринків збуту, нових джерел сировини, нових форм індустріальної організації.
  Слід згадати і приклади вітчизняного дослідження феномена підприємництва. Так, особистості ділової людини, мотивації її діяльності, ролі в економічному житті суспільства значною мірою приділялася увага українською наукою на межі ХІХ–ХХ століть. Прикладом цього, зокрема, є праці відомого економіста М. Туган-Барановського, який бачив у підприємцеві людину, що працює заради високих прибутків і при цьому розумно ризикуючи. Ю. Ларін, досліджуючи процес створення капіталу в СРСР в період НЕПу, відзначав такі якості приватного підприємця, які дозволяли йому досягати успіху, як “уміння рухатися в умовах товарно-ринкових відносин, заповзятість”.
  Однак у цілому до цього часу історія вітчизняної теорії підприємництва залишається маловивченою сферою. Це обумовлено тим, що донедавна значна кількість праць вітчизняних авторів як дожовтневого періоду, так і перших післяреволюційних років були закриті і недоступні для українських учених.
  Як відомо, теорія Адама Сміта була одним із відправних моментів концепції Карла Маркса. Останній, як уже відомо, бачив у підприємцеві лише капіталіста, який вкладає свій капітал у власне підприємство і шляхом зниження оплати праці позбавляє робітників виробленої мов би лише ними додаткової вартості, тобто, експлуатував їх . Виходячи з цих положень, які В. Ленін називав наріжним каменем марксизму, фігура підприємця зрештою була ліквідована революцією в Росії.
  Зрозуміло, що коли в країнах колишнього Радянського Союзу почалися зміни, спрямовані на досягнення нового вільного ладу в політичній і

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-557 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>