цією з владного управління іншим учасником цих відносин; 2) горизонтальні, позбавлені ознак влади і підкорення, в яких взаємні права і обов'язки, здебільшого майнового характеру, виникають із договорів, правопорушень та інших юридичних фактів. Друга група - це або безпосередньо самі товарно-грошові відносини або похідні від них і ними обумовлені відносини .
  Якщо такі висловлювання ще можна зрозуміти в умовах, коли товарно-грошові відносини не мали всеохоплюючого характеру, притаманного ринковій економіці, то навряд чи треба повторювати “постулати” про чітке розмежування відносин господарювання на владовідносини та “горизонтальні”, безпосередньо самі товарно-грошові відносини в умовах переходу до ринкової економіки, як це зроблено, наприклад, Т. К. Матвєєвим , коли товарно-грошовий характер поширюється і на вертикальні відносини, коли у господарських відносинах застосовуються договори вертикального типу, що набувають все більшого поширення на практиці.
  У той же час важко погодитися з твердженням, що при переході від планово-адміністративної до ринкової економіки господарська діяльність стає діяльністю підприємницькою, і це визначає новий зміст господарського права, яке стає правом підприємницької діяльності .
  Як слушно зазначається в літературі, в колах як економістів, так і юристів, спостерігається надто спрощене розуміння економічної суті підприємництва, яке ототожнює підприємництво практично з будь-якими формами господарської діяльності і бізнесу, тобто в теорії і на практиці має місце підміна і змішування понять “підприємницька діяльність” і “господарська діяльність” .
  Підприємницька діяльність - це особлива господарська діяльність, творчо-пошукова, новаторська, пов'язана з виробленням нових ідей і заходів для досягнення мети. Вона відрізняється від просто репродуктивної діяльності для одержання відомих результатів відомими

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-557 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>