акону „Про зовнішньоекономічну діяльність” закріплено вихідне положення, яким необхідно користуватися при визначенні правосуб’єктності учасників зовнішньоекономічної діяльності. Всі суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівне право здійснювати будь-які її види, прямо не заборонені законами України, незалежно від форм власності та інших ознак.
  Суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні є:
  фізичні особи – громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають цивільну правоздатність і дієздатність згідно з законами України і постійно проживають на території України;
  юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України (підприємства, організації та об’єднання всіх видів, включаючи акціонерні та інші види господарських товариств, асоціації, спілки, концерни, консорціуми, торговельні доми, посередницькі та консультаційні фірми, кооперативи, кредитно-фінансові установи, міжнародні об’єднання, організації та інші), в тому числі юридичні особи, майно та (або) капітал яких є повністю у власності іноземних суб’єктів господарської діяльності;
  об’єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, які не є юридичними особами згідно з законами України, але які мають постійне місцезнаходження на території України і яким законами України не заборонено здійснювати господарську діяльність.
  Щодо цього пункту Закону Д. В. Задихайло справедливо зазначає: „Дискусійним є питання віднесення до суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності об’єднань фізичних та юридичних осіб, які не є юридичними особами, але мають постійне місцезнаходження на території України. Не зовсім зрозуміло тоді, хто є суб’єктом зовнішньоекономічного контракту” :
  структурні одиниці суб’єктів господарської діяльності, іноземних суб’єктів господарської діяльності, які не є юридичними

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-557 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>