ають характер адміністративних правовідносин і не становлять безпосередньо предмета зовнішньоекономічної діяльності. Та незважаючи на відсутність нормативного віднесення цих відносин до предмета зовнішньоекономічної діяльності (у ст. 4 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” відсутні вказані види діяльності), безперечним залишається факт: для успішного ведення зовнішньоекономічного бізнесу, суб’єктам господарювання треба неуклінно додержуватися норм, правил та процедур, встановлених чинним законодавством, у тому числі й адміністративних.
  Отже, зовнішньоекономічну діяльність необхідно визначити як врегульовані правом економічні відносини між вітчизняними та іноземними суб’єктами господарської діяльності по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг і торгівля ними, а також пов’язані із зовнішньоекономічними зв’язками їхні відносини з державними органами управління та контролю за здійсненням зовнішньоекономічної діяльності.
  Основними принципами, на яких базується система нормативно-правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності та якими гарантується юридичний статус суб’єктів господарської діяльності в Україні та іноземних суб’єктів господарювання при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності виступають: принцип суверенітету народу України у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, що полягає у виключному його праві самостійно й незалежно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність на території України, керуючись законами, які діють на території України, обов’язку України неухильно виконувати всі договори і зобов’язання України в галузі міжнародних економічних відносин; принцип захисту інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, суть якого полягає в тому, що Україна як держава забезпечує рівний захист інтересів всіх суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, державних інтересів України як

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-557 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>