ай, Естонія тощо.
  До третьої групи офшорних юрисдикцій належать країни, де податкові пільги та привілейований режим таємності мають суб’єкти господарювання – нерезиденти, що здійснюють лише визначені законодавством країни види господарської діяльності. До цієї групи входять деякі кантони Швейцарії, Люксембург, Греція тощо.
  Як правило, з країнами першої групи інші держави не прагнуть укладати угоди про уникнення подвійного оподаткування, а навпаки, вживають заходів для боротьби з ухиленням від сплати податків. Так, Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” в редакції від 22 травня 1997 року в ст. 18.3. встановлені спеціальні правила щодо торговельних операцій платників податку з нерезидентами, зареєстрованими в офшорних зонах . Перелік з 37 зон, що мають офшорний статус згідно з законом, затверджено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року .
  З багатьма країнами другої та третьої груп Україна має угоди про уникнення подвійного оподаткування, що є гарантією легального зменшення податкового тиску.
  Особливістю офшорних зон є жорсткі правила захисту комерційної та банківської таємниці. Така інформація захищена законодавством майже в усіх країнах, проте вона, як правило, не захищається від правоохоронних органів у разі розслідування кримінальних справ, в тому числі, коли розслідування проводиться згідно з міжнародним договором, але в офшорних зонах бар’єри таємності не порушуються навіть у разі скоєння злочинів в іншій країні. Виходячи з рівня режиму таємності розрізняються офшорні зони, де такий режим не порушується навіть у разі його використання в кримінальних цілях, та країни, де таємність не порушується лише стосовно податкових злочинів; при розслідуванні неподаткових злочинів цей режим припиняє дію.
  Зазначені привілеї впливають на рішення підприємців щодо вибору місця реєстрації суб’єкта

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-557 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>