незалежні гарантії та резервні акредитиви.
  Міжнародні звичаї, що застосовуються в банківській практиці, зосереджується у збірниках Міжнародної торговельної палати (МТП) . Наприклад, Уніфіковані правила по інкасо (в редакції 1995 року); Уніфіковані правила та звичаї для документарних акредитивів (у редакції 1993 року).
  Відповідно до Уніфікованих правил та звичаїв, для документарних акредитивів під звичаями розуміють будь-які угоди, хоч би як вони були названі чи позначені, згідно з якими банк (банк-емітент), діючи на прохання і на підставі інструкцій клієнта (заявника) або від свого імені, повинен провести платіж третій особі (бенефіціару) чи за його наказом, чи акцептувати і сплатити переказні векселі (тратти), виставлені бенефіціаром; або уповноважити інший банк провести такий платіж чи акцептувати і сплатити переказні векселі (тратти); або уповноважити інший банк негоціювати (купити чи врахувати) їх проти передбачених документів при дотриманні строків та умов акредитива.
  Зовнішньоекономічні зв’язки українських суб’єктів господарювання обслуговуються банками з додержанням режиму міжнародних розрахунків. Вони ведуться, як правило, через банки, що встановлюють кореспондентські відносини, тобто мають домовленість про проведення платежів та розрахунків за взаємним дорученням. Для здійснення банківської діяльності у вигляді міжнародних розрахункових операцій банки відкривають та ведуть кореспондентські рахунки в банках за межами України.
  Основними формами розрахунків за зовнішньоекономічними договорами є документарний акредитив та інкасо. В міжнародній практиці використовуються також вексельна, чекова та інші форми.
  Указом Президента України від 4 жовтня 1994 року “Про заходи щодо впорядкування розрахунків за договорами, які укладають суб’єкти підприємницької діяльності України” встановлено, що розрахунки за зовнішньоекономічними

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-557 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>