ї
  При здійсненні зовнішньоекономічної діяльності виникає необхідність у міжнародних розрахункових операціях між державами, суб’єктами господарювання, іншими організаціями - юридичними особами та громадянами-підприємцями, які перебувають на території різних країн.
  Суб’єктами міжнародних розрахунків є експортери-українські суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності, які продають товари іноземним суб’єктам господарювання з вивезенням чи без вивезення цих товарів через митний кордон України; імпортери - іноземні суб’єкти господарювання, які продають товари українським суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності з ввезенням чи без ввезення їх на територію України; банки – уповноважені банки та інші фінансові установи на території України, іноземні і міжнародні банки, зареєстровані у встановленому порядку в Україні. Ці особи стають суб’єктами міжнародних розрахунків, коли вони вступають у відносини, пов’язані з рухом товаророзпорядчих документів та операційним оформленням платежів (ст. 344 ГК України).
  Міжнародні розрахунки регулюються нормами міжнародного права, банківськими звичаями і правилами, умовами зовнішньоекономічних контрактів, валютним законодавством країн - учасниць розрахунків.
  Нормативно-правовими актами міжнародного права є, зокрема, конвенції, підписані в Женеві 7 червня 1930 року: однією з них запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі; друга присвячена врегулюванню деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі; у третій йдеться про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів; міжнародні договори від 19 березня 1934 року: Конвенція, що має на меті вирішення деяких колізій законів про чеки та Конвенція про гербовий збір стосовно чеків; Конвенція про міжнародні переказні векселі і міжнародні прості векселі (міжнародний договір від 9 грудня 1988 р.); Конвенція

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-557 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>