инципи банківського кредиту, відображені в Господарському та Цивільному кодексах України, законах України "Про банки і банківську діяльність“, "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", "Про фінансовий лізинг", "Про кредитні спілки", "Про іпотеку", "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" та доповнені вимогами резервного забезпечення, встановленими постановою Правління Національного банку України від 6 липня 2000 року №279 "Про затвердження Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків".
  При невиконанні боржником свого зобов’язання в установлений строк кредитна організація може вжити всіх передбачених законодавством України заходів для стягнення заборгованості. Вона має право також звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство щодо боржників, які не виконують своїх зобов’язань з погашення заборгованості, у встановленому законом порядку.
  Додатковим принципом банківського кредитування є його цільовий характер. За вимогою однієї із сторін, а частіше всього це банк, кредит може даватися на визначені договором цілі. При пільговому кредитуванні ці цілі визначаються законом і встановлюється відповідальність за нецільове використання наданого кредиту.
  У тих випадках, коли цільове призначення кредиту фіксується договором, там же повинні передбачатися заходи, що забезпечують цільове використання, і засоби реагування на випадок відхилення від умов договору. Загальна модель взаємодії банку і клієнта в цих ситуаціях повинна передбачатися в кредитній угоді. Вона полягає в тому, що банк набуває права щомісяця або щокварталу одержувати документи з фінансово-господарської діяльності підприємства. Якщо буде встановлено, що позичальник витрачає оборотні кошти, розмір забезпечення знижується

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-557 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>