залучати і розміщувати кошти у формі депозитів і здійснювати взаємні операції, передбачені їхніми уставами.
  При недостачі коштів для здійснення кредитних операцій та виконання взятих на себе зобов’язань комерційні банки, як уже зазначено, можуть одержувати позики в Національному банку.
  Суб’єкти господарської діяльності, згідно з зазначеними нормативними актами, мають можливість використовувати такі форми кредиту: банківський, комерційний, лізинговий, іпотечний, консорціумний та бланковий. При цьому основними формами кредитування є банківський та комерційний.
  Кредити, які надаються банком, можна поділити:
  1) за строками користування – короткострокові (до одного року), середньострокові (до трьох років) та довгострокові (понад три роки), відповідно до ст. 347 ГК України;.
  2) за забезпеченням – забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними паперами); гарантовані (банками, фінансами чи майном третьої особи); з іншим забезпеченням (поручительство, свідоцтво страхової організації); не забезпечені (бланкові);
  3) за ступенем ризику – стандартні кредити; кредити з підвищеним ризиком ("під контролем", "субстандартні", "сумнівні" та "безнадійні") ;
  4) за методами надання – в разовому порядку; відповідно до відкритої кредитної лінії; гарантійні (із заздалегідь обумовленою датою надання, за потребою, зі стягненням комісії за зобов’язанням);
  5) за строками погашення – водночас; з розстроченням; достроково (на вимогу кредитора або за заявою позичальника); з регресією платежів; після закінчення обумовленого періоду (місяця, кварталу).
  Надання кредиту банками припускає уніфікацію правил і принципів здійснення цього виду діяльності, а отже, побудова її на принципах, що забезпечують, з одного боку, захист інтересів всіх учасників кредитування, а з другого – порівнянність ефективності кредитування, здійснюваного різними банками.

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-557 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>