ься втраченим, якщо його не було видано одержувачу на вимогу останнього протягом 30 діб з моменту закінчення терміну доставки, а в разі перевезення вантажу в прямому змішаному сполученні - після закінчення двох місяців з дня прийняття вантажу до перевезення.
  За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає в разі:
  втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає;
  пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість;
  втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.
  Перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу тільки при наявності його вини. За загальним правилом, обов'язок доказування відсутності вини покладається на перевізника. Але у транспортних кодексах , статутах передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника.
  Так, у ст. 111 Статуту залізниць України наведено перелік обставин, наявність яких звільняє залізницю від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу. Цей перелік не є вичерпний. Залізниця може бути звільнена від відповідальності, якщо вона доведе й інші обставини, що свідчать про відсутність її вини.
  Згідно зі ст. 114 Статуту поряд з відшкодуванням збитків залізниця зобов'язана відшкодувати сплачену за перевезення цього вантажу провізну плату, якщо її не включено до вартості втраченого вантажу, лише в разі повної втрати вантажу. Відшкодування провізної плати в разі нестачі, псування або пошкодження вантажу Статут не передбачає.
  
  § 5. Порядок досудового вирішення спорів щодо перевезень
  
  Відповідно до

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-557 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>