дприємством у складі ціни реалізації продукції (робіт, послуг); суми коштів, отримані платником податків за рішенням суду (господарського суду) як компенсація прямих витрат або збитків, понесених ним у результаті порушення його прав та інтересів, що охороняються законом; суми коштів у частині надмірно сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів), що повертаються або мають бути повернені платнику податку з бюджетів, та цілий ряд інших доходів.
  Платниками податку на прибуток цим законом визначені: з числа резидентів - суб'єкти підприємницької діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами; з числа нерезидентів - фізичні та юридичні особи, створені у будь-якій організаційно-правовій формі, які отримують доходи з джерелом їх походження з України.
  Закон містить положення про оподаткування операцій особливого виду, зокрема: оподаткування товарообмінних (бартерних) операцій; страхової діяльності; операцій із розрахунками в іноземній валюті; операцій із торгівлі цінними паперами та деривативами ; спільної діяльності на території України без створення юридичної особи; операцій з борговими вимогами та зобов'язаннями і ряд інших.
  Прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, за цим законом, оподатковується за ставкою 25 відсотків до об'єкта оподаткування.
  Найважливішим видом побічних податків в Україні є податок на додану вартість, попередником якого був податок з обороту. Цей податок набув поширення з середини XX століття і застосовується в ряді західноєвропейських та інших країн.
  Визначенням поняття податку на додану вартість наведене в первісній редакції Закону України від 20 грудня 1991 року «Про податок на додану вартість». Згідно з його

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-557 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>