аткування в Україні на шляху до її незалежності започаткував Закон від 25 червня 1991 року «Про систему оподаткування». Через недосконалість він неодноразово зазнавав змін і доповнень, як і інші законодавчі акти.
  Метою податкового регулювання, з одного боку, є економічний вплив на процеси формування фінансових коштів суб'єктів господарювання шляхом вилучення частини їх доходів, а з другого боку - формування централізованих фінансових фондів держави за рахунок цих вилучених коштів. Податкові надходження становлять основну частину ресурсів і місцевих бюджетів, знижуючи їх залежність від субсидій, позик і неподаткових прибутків.
  Ці принципи покладені в основу нової редакції Закону України від 18 лютого 1997 року «Про систему оподаткування» , який визначає поняття податку і збору (обов'язкового платежу). Під податком і збором до бюджетів та державних цільових фондів, за цим законом, слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками в порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.
  Державні цільові фонди - це фонди, які створені відповідно до законів України і формуються за рахунок визначених законами податків і зборів (обов'язкових платежів) юридичних осіб незалежно від форм власності та фізичних осіб. Ці фонди включаються до державного бюджету (крім пенсійного фонду).
  Сукупність податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів становить систему оподаткування.
  Зазначений закон визначає, що в Україні справляються загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) та місцеві податки і збори.
  До загальнодержавних належать: податок на додану вартість; акцизний збір; податок на прибуток підприємств; податок на доходи фізичних осіб; мито; державне мито; податок на нерухоме майно (нерухомість); плата

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-557 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>