погоджуються з органом, уповноваженим управляти майном боржника, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
  Зважаючи на те, що в українському законодавстві про банкрутство, згідно з суспільним інтересом у цій сфері правовідносин, основний наголос ставиться на відновленні платоспроможності боржника, а судові процедури банкрутства розглядаються переважно як засіб справедливого задоволення вимог кредиторів, видається цілком доречним більш повно реалізувати задекларовану в назві закону систему пріоритетів, поширивши сферу його дії на регламентацію правовідносин позасудового врегулювання неплатоспроможності суб’єктів господарського обігу.
  
  § 3. Загальна характеристика розгляду справи про банкрутство
  
  Для судового розгляду справи про банкрутство закон передбачає проведення трьох основних засідань: підготовчого засідання, попереднього засідання та засідання, якому закон хоч і не дав певної назви, але воно за своєю природою є визначальним для долі боржника.
  В підготовчому засіданні суду, за результатами якого виноситься відповідна ухвала, остаточно визначається розмір вимог кредитора – ініціатора процедури банкрутства, призначається арбітражний керуючий підприємства-боржника, встановлюється дата складення арбітражним керуючим (на цій стадії провадження він називається розпорядником майна боржника) реєстру вимог всіх інших кредиторів боржника, для виявлення яких кредитор–ініціатор зобов’язується подати оголошення про порушення справи до офіційних друкованих органів, призначається дата скликання перших загальних зборів кредиторів та дата засідання господарського суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника чи про визнання його банкрутом, а також вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів та за потреби вживаються заходи по забезпеченню грошових вимог кредиторів.
  У попередньому засіданні господарський

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-557 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>