ї.
  Загальновизнаними ознаками правопорушення є: наявність діяння, що виражається в діяльності чи бездіяльності особи; протиправність, тобто порушення прямо встановленої в законі заборони чи невиконання обов’язку, що встановлений в законі чи договорі; наявність вини, тобто розуміння чи усвідомлення протиправності власної поведінки і наслідків, що настають; деліктоздатність особи; наявність шкоди чи можливості її заподіяння і причинного зв’язку між протиправним діянням та заподіяною шкодою .
  Загальним об’єктом посягання для всіх антиконкурентних правопорушень є відносини конкуренції у сфері господарювання. Основними видами антиконкурентних правопорушень є монополістична діяльність та недобросовісна конкуренція.
  Монополістична діяльність та недобросовісна конкуренція суперечать Конституції України, а також законам України „Про захист економічної конкуренції” та „Про захист від недобросовісної конкуренції”, отже, є протиправними. Антиконкурентні правопорушення завдають шкоди відносинам добросовісної конкуренції, обмежують свободу господарської діяльності, порушують інтереси споживачів. Проте склад антиконкурентних правопорушень є „формальним”, в чинному законодавстві не міститься вимог про обов’язковість доказування конкретної майнової шкоди (збитків).
  Суб’єктами антиконкурентних правопорушень є суб’єкти господарювання, група суб’єктів господарювання, органи виконавчої влади та місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського контролю, фізичні особи.
  До суб'єктів господарювання, згідно зі ст. 1 Закону України „Про захист економічної конкуренції”, належать юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми та форми власності або фізичні особи, що здійснюють діяльність з виробництва, реалізації, придбання товарів, іншу господарську діяльність, у тому числі ті, що здійснюють контроль над іншою юридичною чи

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-557 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>