их законодавством.
  Відповідно до ст. 2 ГПК України не можуть бути предметом розгляду господарського суду позови державних органів на захист прав і інтересів інших осіб, державних і суспільних інтересів, якщо подібне їх право не передбачене законодавчими актами. Тому господарському суду слід з’ясувати наявність відповідного права у органа, який звертається до суду. За його відсутністю позовна заява повертається без розгляду.
  Господарський суд повинен відмовити в прийнятті позовної заяви про визнання недійсними:
  актів слідчих, судових і прокурорських органів, щодо яких чинним законодавством встановлено спеціальний порядок оскарження і зміни чи скасування;
  постанов спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю;
  актів ревізій, документальних перевірок, дій службових осіб, вчинених у процесі чи за результатами перевірок;
  виконання написів нотаріусів.
  Вищий господарський суд України в листі від 23 жовтня 2000 року за № 01-8/556 зазначив, що в разі неподання свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи підприємцем-позивачем у справі, господарському суду слід відмовити у прийнятті позовної заяви на підставі п. 1 ст. 62 ГПК України.
  Якщо у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, є справа зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, або є рішення цих органів з такого спору, або ж позов подано до підприємства, організації, які ліквідовано, суддя також відмовляє в прийнятті позовної заяви (ст. 62 ГПК України).
  Про відмову у прийнятті позовної заяви про стягнення збитків, штрафу, неустойки виноситься ухвала, яка не пізніше п’яти днів з моменту надходження позовної заяви надсилається сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі.
  Ухвалу про відмову у прийнятті позовної заяви

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-557 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>