альності за невиконання зобов’язання відповідно до вимог закону.
  Ліквідація суб’єкта господарювання, в тому числі і оголошеного банкрутом, також є підставою припинення господарського зобов’язання, якщо не допускається правонаступництво за цим зобов’язанням (ч. 3, 4 ст. 205 ГК України).
  У разі прийняття нового, а також зміни чи скасування державного замовлення, акта органу державної влади чи органу державного управління, які роблять неможливим виконання зобов’язання і спонукують сторони з цих чи інших причин розірвати господарський договір (контракт), можуть бути підставою для припинення зобов’язання з моменту, коли про це стало відомо сторонам зобов’язання (ст. 188, п. 2 ст. 206 ГК України).
  Отже, умовами припинення зобов’язань з цих підстав є:
  прийняття нового чи зміни акта органу державної влади або органу управління, на підставі яких був укладений договір (контракт);
  зміна або скасування цими актами договору (контракту);
  факти зміни чи скасування договору (контракти) стали відомі сторонам;
  сторони відповідно до вимог ст. 188 ГК України розірвали договір (контракт).
  Спеціальним видом припинення господарського зобов’язання є заміна одного зобов’язання між даними суб’єктами другим – новація.
  Важливим в цій правовій ситуації є те, що первісне зобов’язання повністю припиняється, а не перетворюється на нове. Тому, зокрема, одночасно припиняються всі зобов’язання, які забезпечують його виконання, – акцесорні зобов’язання. Новація відрізняється від заміни виконання (наприклад, за згодою одержувача (покупця) за договором поставлення замість одних товарів відвантажуються інші товари того ж асортименту). В цьому випадку первісне зобов’язання не припиняється, а продовжує існувати і підлягає виконанню. В господарській практиці використовується поняття пролонгації (продовження) договірних відносин учасників на новий строк, це також

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-557 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>