я, якщо інше не випливає з закону або змісту основного чи страхового зобов’язання (п. 4 ст. 203 ГК України).
  Зобов’язання може бути припинене і за згодою сторін. Така згода може полягати у звільненні кредитором боржника від виконання зобов’язання, тобто прощення боргу (відмові від стягнення суми, яку винен боржник). Різновидом цього способу припинення зобов’язання є мирова угода сторін. Вона може бути як судовою (затвердженою судом загальної юрисдикції або ж господарським судом), так і не судовою (затвердженою нотаріально).
  Господарські зобов’язання припиняються в разі поєднання управненої та зобов’язальної сторін (кредитора і боржника) в одній особі. Частіше всього це буває на підставі правонаступництва. Наприклад, при злитті юридичних осіб чи приєднанні однієї юридичної особи до другої, якщо в зобов’язанні одна із юридичних осіб – кредитор, а друга – боржник (п. 2 ст. 204 ГК України).
  Однією із підстав припинення зобов’язання є неможливість його виконання. Господарське зобов’язання припиняється в разі виникнення обставин, за які жодна з його сторін не відповідає, якщо інше не передбачено законом.
  При припиненні господарського зобов’язання в разі неможливості його виконання необхідно врахувати таке:
  наявність обставин, які не дають можливості сторонам його виконати;
  наявність винної поведінки сторін, за яку могли б сторони відповідати. Наприклад, стихійне лихо, військові дії на території України, в зоні яких перебувають кредитор і боржник і т. ін.
  Згідно з ч. 2 ст. 205 ГК України, в разі неможливості виконання зобов’язання повністю або частково зобов’язана сторона з метою запобігання невигідних для сторін майнових та інших наслідків повинна негайно повідомити про це управнену сторону, яка має вжити необхідних заходів щодо зменшення зазначених наслідків. Таке повідомлення не звільняє зобов’язану сторону від відповідальності

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-557 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>