ність у разі неподання перевізних засобів і за інші порушення зобов’язання, які випливають із плану перевезення, та у випадках, не передбачених таким планом, але встановлених транспортним статутом, і тоді йдеться про нормативну неустойку.
  Залежно від особливостей визначення розміру неустойки і характеру порушень, за які вона встановлюється, говорять про штраф або пеню.
  Штраф – це неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.
  Пеня – це неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
  У зв’язку з тим, що зобов’язання по сплаті неустойки є додатковим щодо зобов’язання по відшкодуванню збитків, виникає питання про їх співвідношення.
  За цим критерієм неустойка розмежовується на залікову, виключну, штрафну і альтернативну.
  При заліковій неустойці збитки стягуються в тій частині, яка не покривається неустойкою. Вона має загальний характер і застосовується в усіх випадках, якщо договором чи законом не передбачено інше. Така неустойка є найбільш привабливою для боржника, бо розмір такої неустойки суттєво зменшується.
  Для боротьби з найбільш серйозними порушеннями зобов’язань (реалізація недоброякісної і некомплектної продукції та ін.) понад збитками стягується неустойка, яка називається штрафною (ст. 549 ЦК України).
  При виключній неустойці стягненню підлягає лише неустойка, а збитки не стягуються. Закон дозволяє сторонам по договору встановити відповідальність у вигляді відшкодування лише збитків чи тільки стягнення неустойки, тому остання називається альтернативною.
  Розмір неустойки, як уже зазначалося, установлюється договором за домовленістю сторін. Разом з тим, ЦК України передбачає правило, згідно з яким сторони можуть домовитися про зменшення встановленого розміру неустойки, крім випадків,

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-557 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>