о стимулювати боржника до належного виконання ним свого зобов’язання, а в разі його невиконання бути заходом задоволення законних вимог кредитора.
  Згідно з ст. 199 ГК України, виконання господарських зобов’язань забезпечується заходами захисту прав і відповідальності учасників господарських відносин, передбачених ГК України та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов’язань, які звичайно застосовуються в господарському (діловому) обігу.
  Статтею 546 ЦК України передбачені види забезпечення виконання зобов’язань. Виконання зобов’язань може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. До таких заходів належать і банківська гарантія (ст. 200 ГК України) і загальногосподарські (публічні) гарантії виконання зобов’язань. Підставою встановлення будь-якого зі способів забезпечення виконання зобов’язання може бути домовленість сторін (договір). І тільки відносно неустойки чи застави передбачено, що вони можуть встановлюватися безпосередньо законом. Угода про будь-яке забезпечення виконання зобов’язання повинна бути укладена в письмовій формі, інакше така угода може бути визнана недійсною.
  Неустойка (штраф, пеня) — це є визначена законом чи договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредитору в разі невиконання або неналежного виконання зобов’язання, зокрема в разі прострочення виконання. Частіше всього неустойка встановлюється простою домовленістю сторін або ж відповідним зобов’язанням, яке є приписом закону. Тому неустойку в першому випадку називають договірно-добровільною, а в другому – договірно-обов’язковою.
  У деяких випадках обов’язок сплати неустойки безпосередньо передбачається нормативним актом. Так, відповідно до закону перевізник і відправник несуть майнову відповідальність

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-557 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>