становлюється для того, щоб воно було виконане. До того часу, доки зобов’язання не порушене жодною із сторін, воно повинно виконуватися відповідно до всіх елементів, що становлять у своїй сукупності їх зміст (за предметом, строком, способом і т. ін.). Але будь-яке зобов’язання само по собі не гарантує здійснення боржником тих дій, які передбачені договором на користь кредитора.
  Але положення суттєво змінюється, як тільки боржник чи кредитор порушує будь-яке свої зобов’язання. В цих випадках застосовуються різноманітні заходи примусового характеру, спрямовані на забезпечення його виконання. Деякі з них можуть бути застосовані відносно будь-якого зобов’язання, а тому називаються загальними. Вони можуть застосовуватися в усіх випадках, крім винятків, установлених законом, договором або ж самим характером установлених відносин. Серед них особливо суттєвими є спонукання до виконання зобов’язання і відшкодування збитків, спричинених його порушенням.
  Проте, хоча ці заходи мають всеохоплюючий характер, вони не завжди досягають необхідного практичного ефекту. Бувають випадки, коли боржник не виконує зобов’язань, але кредитор ніяких збитків не має або з тих чи інших причин не може довести їх розмір. Через це вимоги про стягнення збитків дуже часто зовсім не заявляються, бо реалізувати ці вимоги просто неможливо.
  Відповідно до цього закон дозволяє самим учасникам зобов’язання обумовити їх певними додатковими забезпечуючи забезпечувальними заходами, що мають спеціальний характер і можуть гарантувати виконання зобов’язань незалежно від того, чи спричинені збитки кредитору. Якщо ж у належному і своєчасному виконанні зацікавлена держава, то в зобов’язанні вказуються спеціальні забезпечувальні заходи за прямою вказівкою закону.
  Під способами забезпечення зобов’язання слід розуміти передбачені законом чи договором спеціальні заходи, покликані

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-557 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>