адки стягнення з боржника, який прострочив виконання, неустойки (штрафу, пені тощо), в тому числі зверх збитків. Це не звільняє боржника від реального виконання зобов’язань (п. 3 ст. 193 ГК України).
  Прострочення може бути викликане й діями кредитора, який в установлений час не прийняв виконання або ж здійснював такі дії (чи не здійснював), що не давали можливості кредитору виконати зобов’язання в строк. Саме тому є вкрай важливим п. 2 ст. 193 ГК України, в якому сказано, що кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси іншої сторони й забезпечення загальногосподарського інтересу. Це не що інше, як принцип взаємодопомоги (співробітництва) сторін у виконанні зобов’язання.
  Якщо зобов’язання не може бути виконане через прострочення кредитора, то боржник не вважається таким, що прострочив, і звільняється від відповідальності. В цьому разі він має право вимагати від кредитора відшкодування спричинених йому збитків.
  Виконання господарського зобов’язання повинно здійснюватись у визначеному місці (ст. 197 ГК України), передбаченому законом, договором або ж у окремих випадках – актом планування, а також може випливати зі змісту зобов’язання. Так, за договором поставки сторони можуть передбачити, що продукція приймається на складі постачальника чи доставляється постачальником на склад одержувача продукції.
  Здебільшого місце виконання зобов’язань сторони визначають в договорі. Разом з тим, непоодинокі випадки, коли сторони в договорі не обумовлюють це питання, через що виникає невизначеність відносно місця виконання. Якщо місце виконання господарського зобов’язання неможливо встановити жодним із вищезазначених способів, виконання повинно бути здійснене в місці, яке вказано законом: за зобов’язаннями передачі нерухомого майна – в місці його перебування; за зобов’язаннями

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-557 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>