иманні від здійснення визначених дій, якщо саме воно становить обов’язок боржника.
  Процес виконання господарського зобов’язання залежно від його характеру інколи полягає в здійсненні одноманітної дії, але частіше всього він є складним і довгим, включаючи велику кількість різноманітних дій, кожна з яких повинна бути здійснена в установлені строки, в передбаченому місці і т. ін.
  Дії, які належить виконати, є різноманітними і залежать від конкретного змісту зобов’язального відношення.
  Виконання господарського зобов’язання підпорядковується певним принципам, тобто встановленим законом основним положенням, яких необхідно дотримуватися в процесі виконання зобов’язання.
  Чинне законодавство передбачає такі принципи виконання зобов’язань: принцип належного виконання і принцип реального виконання. Стосовно господарських зобов’язань, то вони характеризуються і конкретизуються в договірній дисципліні, під якою слід розуміти необхідність точного і своєчасного виконання сторонами договору всіх своїх обов’язків відповідно до умов договору і вимог законодавства.
  Принцип належного виконання (ч.1 ст. 193 ГКУ) визначає, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що звичайно ставляться в певних умовах.
  Дія принципу належного виконання зобов’язань спрямована на те, щоб виконання кожного конкретного зобов’язання неодмінно приводило до досягнення тієї мети, заради якої воно було встановлено.
  Чинне господарське законодавство передбачає стабільність і надійність правових зв’язків, які складаються між учасниками господарських зобов’язань. Воно закріплює правило про недопустимість односторонньої відмови від виконання господарського

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-557 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>