ономіки шляхом формування на контрактній (договірній) основі складу та обсягів продукції, необхідної для державних потреб; це планове завдання по розміщенню таких замовлень серед підприємств, організацій та інших суб’єктів господарської діяльності України всіх форм власності.
  У чинному законодавстві, в тому числі і в ст. 183 ГК України як синоніми вживаються визначення “контракт” і “договір”. У Законі України “Про поставки продукції для державних потреб” сформульоване легальне поняття державного контракту згідно з яким, державний контракт – це договір, укладений державним замовником від імені держави з виконавцем державного замовлення, в якому визначаються економічні і правові зобов’язання сторін і регулюються взаємовідносини замовника і виконавця.
  Отже, контракт і договір – це тотожні правові категорії і їх можна вживати, як однозначні до договірних відносин між замовниками і суб’єктами господарювання, які згідно зі ст. 183 ГК України, є виконавцями державного замовлення.
  Державними замовниками є Верховна Рада України та інші центральні органи державної влади України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, державні організації та установи, визначені законом про Державний бюджет України на поточний рік, а також державні організації та установи, уповноважені Кабінетом Міністрів України укладати державні контракти (договори) з виконавцями державного замовлення.
  Виконавці державного замовлення – це суб’єкти господарської діяльності України всіх форм власності, які виготовляють і поставляють продукцію для державних потреб відповідно до умов укладеного державного контракту (договору).
  Таким чином, замовниками можуть бути не будь-які суб’єкти договірних (контрактних) відносин, що характерно при укладенні господарських договорів на основі вільного волевиявлення

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-557 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>