никають із генеральних договорів, — на коротші періоди часу, як правило, на рік.
  Від попередніх і генеральних договорів слід відрізняти дов¬гострокові договори за прямими тривалими господарськими зв’язками, які свого часу набули широкого застосування в поставкових відносинах. У юридичній літературі донині не проведено чіткого розмежування між ними. Але погодитися з точкою зору про те, що довгостроковий договір за своєю юридичною природою є попереднім, не можна з таких міркувань. Суть попереднього до¬говору полягає в тому, що з нього випливає зобов’язання укласти договір у майбутньому. Через це попередній договір, виконавши свою функцію, тобто зобов’язавши сторони укласти договір у май¬бутньому, вважається виконаним і припиняє свою дію. Договір поставки за прямими довгостро¬ковими господарськими зв’язками, укладений сторонами, як пра¬вило, на п’ять років або ж на триваліший період, перебуває в стадії виконання протягом усього періоду, на який він був укладений, за винятком випадків, передбачених чинним законодавством, коли він підлягає зміні, розірванню тощо.
  Залежно від способу укладення договори бувають взаємоузгоджені і договори приєднання.
  В умовах ринкових відносин основна кількість договорів укладається суб’єктами господарської діяльності вільно, на свій розсуд, без будь-яких приписів, за простою згодою сторін — взаємоузгоджено - з дотриманням таких принципів:
  суб’єкти абсолютно вільні у вирішенні питання укладати чи не укладати договір, за винятком, коли зобов’язання укласти договір передбачено законом або добровільно прийнятим зобов’язанням;
  вибір контрагента при укладенні договору добровільний;
  у суб’єктів господарювання є можливість вибору виду договору;
  сторони за своїм розсудом визначають і формулюють кон¬кретні умови (зміст) договору, окрім випадків, передбачених зако¬нодавством, або ж у зв’язку з їх попередньою

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-557 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>