арського договору. Він повинен містити умови, які б дали можливість сформулювати істотні умови основного договору. До укладення попереднього договору не застосовується загальний порядок укладення господарських договорів, передбачений статтею 181 ГК України.
  Якщо сторона, яка уклала попередній договір, одержавши проект основного договору, ухиляється від його укладення, друга сторона має право вимагати укладення основного договору в судовому порядку.
  Зобов’язання укласти на основі попереднього основний господарський договір є обов’язковою для сторін, проте якщо до закінчення строку, в який сторони повинні укласти основний договір, одна із сторін не надішле проект основного договору другій стороні, зобов’язання укласти основний договір припиняється (ст. 182 ГК України).
  Дуже схожою на попередній договір є угода про наміри всту¬пити в договірні відносини в майбутньому. Але не зважаючи на загальну формальну їхню схожість, попередній договір відріз¬няється від угоди про наміри. Угода про наміри лише фіксує ба¬жання сторін вступити в договірні відносини в майбутньому і не породжує прав і обов’язків сторін.
  Залежно від періодів виконання своїх обов’язків суб’єкти гос¬подарювання укладають генеральні і поточні договори. Генеральні договори визначають умови виконання всіх узятих зобо¬в’язань сторонами протягом усього їхнього строку (наприклад, будівниц¬тво складного, довгострокового об’єкта — атомної електростанції). Поточні договори конкретизують генеральні договори на певні пе¬ріоди, на періоди виконання певних обсягів робіт, скажімо, будів¬ництво окремих споруд, які є складовими частинами об’єкта, обу¬мовленого генеральним договором (закінчення будівництва якоїсь частини (черги) АЕС).
  Генеральні договори укладаються на тривалі строки — на п’ять і більше років, і, навпаки, поточні, які конкретизують періоди вико¬нання зобов’язань, що

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-557 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>