овору достатньо однієї домовле¬ності сторін, то укладений договір називатиметься консенсуальним. Так, договір поставки продукції вважається укладеним з мо¬менту, коли сторони домовилися підписати даний договір, хоч поставка, передача продукції і її оплата проводитиметься в май¬бутньому. Слід при цьому зазначити, що ця класифікація певною мірою має умовний характер. Термін «реальний договір» аж ніяк не означає, що договір консенсуальний, на противагу реальному, якийсь неіснуючий. Консенсуальні договори — річ повсякденна, вони доволі часто зустрічаються в умовах господарювання. Отже, така класифікація вказує на спосіб укладення договорів, а не на їх сутність і саму природу.
  Беручи за основу розподіл прав і обов’язків, розрізняють до¬говори односторонні і двосторонні. В односторонніх договорах тільки одна сторона бере на себе зобов’язання щодо другої, в якої у зв’язку з цим виникають тільки права.
  Наприклад, за договором позики той, хто надав позику (позико¬давець), має право вимагати повернення позики, а той, хто її одержав (позичальник), зобов’язаний повернути позичене. Таким чином, по¬зикодавець має тільки права, а позичальник — тільки обов’язок.
  Двосторонні договори — це ті, згідно з якими обидві сторони пов’язані взаємними правами і обов’язками. Прикладом двосто¬ронніх договорів є договір поставки, бо в ньому обидві сторони — і постачальник і покупець — набувають взаємних прав і обов’язків.
  Господарському праву відомі також договори на користь тре¬тьої особи. Особливістю такого договору є те, що право вимоги за договором набуває третя особа, яка в укладенні договору участі не бере. Але сторони, які беруть участь в укладенні договору, ви¬говорюють для неї права і обов’язки. Прикладом цього, на нашу думку, є договори перевезення вантажів залізничним транспортом. Договір перевезення вантажів укладається між вантажовідправни¬ком

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-557 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>