він укладається на основі вільного волевиявлення сторін і між ними не досягнута згода про можливість розгляду переддоговірного спору в суді, діє правило, передбачене Господарським кодексом України, — договір вважа¬ється неукладеним (п. 8 ст. 181).
  Однією із особливостей договорів на основі вільного волевиявлення сторін є те, що досудове врегулювання господарських спорів для них не обов’язкове. Проте, якщо сторони в договорі обумовили такий порядок, то він набуває для них обов’язкового характеру, за винятком, передбаченим ч.5 ст. 5 ГПК України.
  Слід при цьому мати на увазі відмінний від загального порядок врегулювання господарських спорів, який встановлено, передусім, для господарських спорів, пов’язаних з укладенням договорів перевезення, врегулювання яких регламентується крім ст. 5 ГПК України:
  Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 року № 457;
  Статутом автомобільного транспорту УССР, затвердженим постановою Ради Міністрів Української РСР від 27 червня 1969 року № 401;
  Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня № 363;
  Кодексом торговельного мореплавства України, введеним у дію постановою Верховної Ради України № 277/94-ВР від 9 грудня 1994 року;
  Статутом внутрішнього водного транспорту Союзу РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 15 жовтня 1955 року №1801;
  Повітряним кодексом України, введеним в дію Постановою Верховної Ради України № 3168-12 від 4 травня І993 року.
  Після процедури досудового врегулювання спору вказаними нормативними актами передбачене право звернення сторін в судові органи для розгляду спору по суті.
  До спорів, що виникають під час укладення договорів і можуть бути передані на вирішення господарського суду, належать також спори, пов’язані

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-557 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>