арською діяльністю між суб’єктами господарювання та суб’єктом організаційно-господарських повноважень (ст. 176 ГК України);
  соціально-комунальні зобов’язання суб’єктів господарювання по створенню суб’єктами господарювання спеціальних робочих місць для осіб з обмеженою працездатністю та організацією їх професійної підготовки (ст. 177 ГК України);
  публічні зобов’язання суб’єктів господарювання, які відповідно до закону та своїх установчих документів зобов’язані здійснювати виконання робіт, надання послуг або продаж товарів кожному, хто до них звертається на законних підставах.
  Вказані господарські зобов’язання набули свого розвитку і законодавчого закріплення відповідно до ринкових відносин.
  Самостійним видом господарських зобов’язань слід визнати зобов’язання з участю третіх осіб. Якщо в субсидійних зобов’язаннях учасник пов’язаний правовідношеннями як з основним боржником, так і з його кредитором, то треті особи пов’язані лише з одним із основних суб’єктів – з кредитором або з боржником і таким чином є самостійними суб’єктами цих відносин.
  
  
  Глава 14. Господарські договори
  
  § 1. Загальні умови та порядок укладення договорів, що породжують господарські зобов’язання
  
  В умовах становлення соціально орієнтованої ринкової економіки господарський договір є основним засобом організації відносин між суб’єктами господарювання, гнучким регулятором господарської діяльності і інструментом її планування, формою і засобом організації господарських зв’язків. Господарський договір є формою вираження господарського зобов’язання. Йому притаманні особливий суб’єктний склад, специфіка діяльності суб’єктів господарювання, мета та цілі, для досягнення яких укладається цей договір.
  У статті 55 ГК України визначені поняття та особливості суб’єкта господарювання. Згідно з цією статтею суб’єктами господарювання визнаються учасники господарських

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-557 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>