ірні – такі, що виникають внаслідок заподіяння шкоди, безпідставного придбання або збереження майна. Такий поділ потрібний для розрізнення законодавчої регламентації цих зобов’язань.
  По співвідношенню прав і обов’язків суб’єктів зобов’язань їх підрозділяють на односторонні і взаємні. В односторонніх зобов’язаннях одна сторона має тільки права, а друга – тільки обов’язки (наприклад, в безпроцентних кредитних відносинах чи в зобов’язаннях, які виникають внаслідок заподіяння шкоди). У взаємних зобов’язаннях кожний із його учасників має як права, так і обов’язки (наприклад, у договорах поставки – ст. 265 ГК України, контрактації – ст. 272 ГК України).
  Залежно від визначеності предмета виконання розрізняються зобов’язання однооб’єктні і альтернативні. Як правило, в однооб’єктних зобов’язаннях предмет становить цілком визначені дії (наприклад, в зобов’язаннях із заподіяння шкоди боржник зобов’язаний відшкодувати шкоду в натурі, а саме: передати річ того ж роду і якості). Бувають випадки, коли боржнику надається право вибору однієї із кількох дій або передачі одного із декількох предметів, передбачених договором чи законом (наприклад, у бартерних договорах суб’єкти господарювання нерідко обумовлюють кілька видів майна і в разі неможливості надати кредитору один його вид, боржник зобов’язаний передати інший вид майна). Такі зобов’язання називають альтернативними.
  За характером взаємозв’язку одного з одним розрізняють головні і додаткові господарські зобов’язання. Додаткові господарські зобов’язання залежать від головних. Як додаткові (акцесорні) вони обслуговують головні зобов’язання найчастіше у вигляді гарантій і забезпечувальних заходів, а тому автоматично припиняються з припиненням головних зобов’язань.
  Залежно від сукупності прав і обов’язків, якими володіють суб’єкти господарських відносин, слід розмежовувати прості і складні

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-557 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>