вання одних їх видів від інших і застосування, таким чином, адекватних їм норм права. Науково обґрунтована класифікація зобов’язань багато в чому полегшує вивчення зобов’язального права.
  Питання про класифікацію зобов’язань, в тому числі і господарських, у юридичній літературі вже давно є дискусійним. Використовуючи різні властивості господарських договорів і зобов’язань, вчені пропонують різні варіанти класифікації зобов’язань, в тому числі і господарських.
  Значну увагу класифікації господарських зобов’язань приділяє В. В. Лаптєв. Виходячи із господарсько-правової концепції, він дійшов висновку, що зобов’язально-правові форми об’єднуються в три значні групи відповідно до трьох груп господарських відносин – горизонтальних, вертикальних і внутрішньогосподарських. Вони утворюють три значні підсистеми зобов’язань – господарсько-оперативні, господарсько-управлінські і внутрішньогосподарські зобов’язання.
  Господарсько-оперативними зобов’язаннями, на його думку є такі, у форму яких втілюється виконання госпорганами господарсько-оперативних функцій, тобто безпосередньої господарської діяльності організацій.
  Господарсько-управлінськими є зобов’язання, у форму яких втілюється виконання органами господарського керівництва планово-організаційних функцій.
  Внутрішньогосподарські відносини — це відносини, у форму яких втілюється виконання господарсько-оперативних і господарсько-управлінських функцій у межах одного суб’єкта господарювання.
  Не зважаючи на те, що в умовах ринкової економіки роль деяких зобов’язально-правових форм, зокрема вертикальної, із зрозумілих причин дещо знизилася, класифікація господарських зобов’язань, запропонована В. В. Лаптєвим, не втратила свого теоретичного і практичного значення .
  А. Г. Биков запропонував щодо системи господарських договорів і зобов’язань, які із них виникають, свою класифікацію, виокремивши

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-557 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>